У кожного мотоцикліста рано чи пізно виникає думка: а що, як узяти щось потужніше? Вже сидиш на надійному байку, який безвідмовно возить тебе куди заманеться, а десь у голові свербить: «Може, 500, 650, 800 чи навіть літр подарують ще більше щастя?»

Дуже часто можна почути ці роздуми від власників Voge 300 чи 500/525. Це універсальні мотоцикли: достатньо сильні, щоб упевнено йти трасою, зручні у місті й при цьому не обтяжують ні ціною, ні сервісом. У чомусь це справжня золота середина. Але чи не втрачаємо ми насолоду від дороги, коли постійно думаємо про щось «вище»?

 

Насолода, яка вже поруч

Правда в тому, що суть мотоцикла — не в цифрах на баку чи в технічних характеристиках. Найбільше щастя приходить у моменти, коли ти просто їдеш: вечірнє повітря, дорога крізь поле, раптові зустрічі з друзями на заправці. Байк стає лише інструментом для цих відчуттів. І саме тут мотоцикл як такий проявляє свою силу: він дає усе необхідне, щоб ловити кайф від дороги, а не від кількості кінських сил.

 

А якщо все ж таки більший?

Ті, хто пересідали на щось більше, часто розповідають однаково. Спершу — ейфорія. Новий мотор тягне сильніше, обгони стають легшими, відчуваєш, ніби відкрив новий рівень. Але через кілька місяців ейфорія спадає. Темп поїздок повертається до того ж рівня: у місті — ті ж світлофори, на трасі — ті ж обмеження. А разом із більшими кубами приходять і більші витрати, і зайва вага, і страх за дорогий байк, якщо раптом щось піде не так.

З літровими машинами ситуація ще цікавіша. Так, це вибух адреналіну, неймовірний запас потужності, а кожен раз відкручуючи ручку газу до кінця отримуєш відчуття справжнього польоту. Але для багатьох вони стають радше «іграшкою на вихідні», ніж щоденним другом. До того ж такої сили апарати часто провокують на порушення ПДР та на надмірно велику швидкість наражачаючи на небезпеку себе та інших. Ще більше приземлюють ціни на обслуговування таких монстрів. І тоді починаєш згадувати, наскільки безтурботним був час на скромній 300 чи 500-ці.

 

Пастка «морквинки попереду»

Наш розум любить створювати ілюзію: щастя десь там, у майбутньому. Сьогодні хочеш 300-ку, завтра — 500, післязавтра — літр. Це нескінченна гонитва, яку психологи називають гедоністичною біговою доріжкою. Ти біжиш усе швидше, а відчуття щастя лишається на тому ж місці.

І якщо чесно подивитися назад, то найсильніші спогади залишають не кубатура чи цифри, а моменти: подорож у гори, нічна дорога влітку, розмова з випадковим райдером на зупинці. Ось де справжнє багатство. За нагоди зустрічі із мотоциклістом із великим стажем, спитай про кубатуру та щастя і майже напевно отримаєш відповідь, що найтепліші спогади у них не про найпотужніші байки, а про ті, з якими були справжні подорожі, пригоди та люди поруч.

 

Висновок

Якщо твій байк вже зараз дарує тобі усмішку, значить, він виконує свою головну функцію. Більший або кращий мотоцикл варто брати лише тоді, коли ти відчуваєш реальні та об'єктивні обмеження: мотоцикл непридатний для твоїх головних задач, або не здатен перевозити пасажира, або мотоцикл більшу частину часу знаходиться в ремонті, ніж на колесах, або він просто завдає тобі дискомфорту, бо незручний, стомлює спину, важко керується тощо. Але якщо таких обмежень немає — щастя не в кубатурі, а в тому, щоб сісти, завести мотор і просто поїхати куди бачать очі.

Бо дорога — це і є щастя, і твій мотоцикл чудово це доводить.